| | | | |
| карликува́тий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | карликува́тий | карликува́та | карликува́те | карликува́ті |
| родовий | карликува́того | карликува́тої | карликува́того | карликува́тих |
| давальний | карликува́тому | карликува́тій | карликува́тому | карликува́тим |
| знахідний | карликува́тий, карликува́того | карликува́ту | карликува́те | карликува́ті, карликува́тих |
| орудний | карликува́тим | карликува́тою | карликува́тим | карликува́тими |
| місцевий | на/у карликува́тому, карликува́тім | на/у карликува́тій | на/у карликува́тому, карликува́тім | на/у карликува́тих |
