| | |
| карлю́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | карлю́читися, карлю́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | карлю́читиметься | карлю́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | карлю́читься | карлю́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| карлю́чачись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | карлю́чився, карлю́чивсь | карлю́чилися, карлю́чились |
| жін. р. | карлю́чилася, карлю́чилась |
| сер. р. | карлю́чилося, карлю́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| карлю́чившись |
