| керу́ючий1 – прикметник | ||||
| (той, що здійснює керування) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | керу́ючий | керу́юча | керу́юче | керу́ючі |
| родовий | керу́ючого | керу́ючої | керу́ючого | керу́ючих |
| давальний | керу́ючому | керу́ючій | керу́ючому | керу́ючим |
| знахідний | керу́ючий, керу́ючого | керу́ючу | керу́юче | керу́ючі, керу́ючих |
| орудний | керу́ючим | керу́ючою | керу́ючим | керу́ючими |
| місцевий | на/у керу́ючому, керу́ючім | на/у керу́ючій | на/у керу́ючому, керу́ючім | на/у керу́ючих |