| клинцюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | клинцюва́тий | клинцюва́та | клинцюва́те | клинцюва́ті |
| родовий | клинцюва́того | клинцюва́тої | клинцюва́того | клинцюва́тих |
| давальний | клинцюва́тому | клинцюва́тій | клинцюва́тому | клинцюва́тим |
| знахідний | клинцюва́тий | клинцюва́ту | клинцюва́те | клинцюва́ті |
| орудний | клинцюва́тим | клинцюва́тою | клинцюва́тим | клинцюва́тими |
| місцевий | на/у клинцюва́тому, клинцюва́тім | на/у клинцюва́тій | на/у клинцюва́тому, клинцюва́тім | на/у клинцюва́тих |