| | |
| колоти́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | колоти́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | колоті́мо, колоті́м |
| 2 особа | колоти́ | колоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | колоти́тиму | колоти́тимемо, колоти́тимем |
| 2 особа | колоти́тимеш | колоти́тимете |
| 3 особа | колоти́тиме | колоти́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | колочу́ | коло́тимо, коло́тим |
| 2 особа | коло́тиш | коло́тите |
| 3 особа | коло́тить | коло́тять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| коло́тячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | колоти́в | колоти́ли |
| жін. р. | колоти́ла |
| сер. р. | колоти́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| коло́чений |
| Безособова форма |
| коло́чено |
| Дієприслівник |
| колоти́вши |
