| коміре́ць – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | коміре́ць | комірці́ |
| родовий | комірця́ | комірці́в |
| давальний | комірцю́, комірце́ві | комірця́м |
| знахідний | коміре́ць | комірці́ |
| орудний | комірце́м | комірця́ми |
| місцевий | на/у комірці́, комірцю́ | на/у комірця́х |
| кличний | комірцю́* | комірці́* |