| коновка́р – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (майстер, що робить відра, коновки) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | коновка́р | коновкарі́ |
| родовий | коновкаря́ | коновкарі́в |
| давальний | коновкаре́ві, коновкарю́ | коновкаря́м |
| знахідний | коновкаря́ | коновкарі́в |
| орудний | коновкаре́м | коновкаря́ми |
| місцевий | на/у коновкаре́ві, коновкарю́, коновкарі́ | на/у коновкаря́х |
| кличний | коновка́рю | коновкарі́ |
| [рідко] |