| ко́нтур – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | ко́нтур | ко́нтури |
| родовий | ко́нтуру | ко́нтурів |
| давальний | ко́нтуру, ко́нтурові | ко́нтурам |
| знахідний | ко́нтур | ко́нтури |
| орудний | ко́нтуром | ко́нтурами |
| місцевий | на/у ко́нтурі | на/у ко́нтурах |
| кличний | ко́нтуре* | ко́нтури* |