| кубря́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| (пиячити) | ||
| Інфінітив | кубря́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | кубря́чмо | |
| 2 особа | кубря́ч | кубря́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кубря́читиму | кубря́читимемо, кубря́читимем |
| 2 особа | кубря́читимеш | кубря́читимете |
| 3 особа | кубря́читиме | кубря́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | кубря́чу | кубря́чимо, кубря́чим |
| 2 особа | кубря́чиш | кубря́чите |
| 3 особа | кубря́чить | кубря́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| кубря́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | кубря́чив | кубря́чили |
| жін. р. | кубря́чила | |
| сер. р. | кубря́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| кубря́чивши | ||