| | |
| куко́бити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (доглядати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | куко́бити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | куко́бмо |
| 2 особа | куко́б | куко́бте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | куко́битиму | куко́битимемо, куко́битимем |
| 2 особа | куко́битимеш | куко́битимете |
| 3 особа | куко́битиме | куко́битимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | куко́блю | куко́бимо, куко́бим |
| 2 особа | куко́биш | куко́бите |
| 3 особа | куко́бить | куко́блять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| куко́блячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | куко́бив | куко́били |
| жін. р. | куко́била |
| сер. р. | куко́било |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| куко́бивши |
