| куме́ць – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | куме́ць | кумці́ |
| родовий | кумця́ | кумці́в |
| давальний | кумце́ві, кумцю́ | кумця́м |
| знахідний | кумця́ | кумці́в |
| орудний | кумце́м | кумця́ми |
| місцевий | на/у кумце́ві, кумці́, кумцю́ | на/у кумця́х |
| кличний | кумцю́ | кумці́ |