| куми́н – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | куми́н | куми́на | куми́не | куми́ні |
| родовий | куми́ного | куми́ної | куми́ного | куми́них |
| давальний | куми́ному | куми́ній | куми́ному | куми́ним |
| знахідний | куми́н, куми́ного | куми́ну | куми́не | куми́ні, куми́них |
| орудний | куми́ним | куми́ною | куми́ним | куми́ними |
| місцевий | на/у куми́ному, куми́нім | на/у куми́ній | на/у куми́ному, куми́нім | на/у куми́них |