| ку́мів – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ку́мів | ку́мова | ку́мове | ку́мові |
| родовий | ку́мового | ку́мової | ку́мового | ку́мових |
| давальний | ку́мовому | ку́мовій | ку́мовому | ку́мовим |
| знахідний | ку́мів, ку́мового | ку́мову | ку́мове | ку́мові, ку́мових |
| орудний | ку́мовим | ку́мовою | ку́мовим | ку́мовими |
| місцевий | на/у ку́мовому, ку́мовім | на/у ку́мовій | на/у ку́мовому, ку́мовім | на/у ку́мових |