| куня́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | куня́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | куня́ймо | |
| 2 особа | куня́й | куня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | куня́тиму | куня́тимемо, куня́тимем |
| 2 особа | куня́тимеш | куня́тимете |
| 3 особа | куня́тиме | куня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | куня́ю | куня́ємо, куня́єм |
| 2 особа | куня́єш | куня́єте |
| 3 особа | куня́є | куня́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| куня́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | куня́в | куня́ли |
| жін. р. | куня́ла | |
| сер. р. | куня́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| куня́вши | ||