| ку́тий1 – дієприкметник | ||||
| (від: кути) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ку́тий | ку́та | ку́те | ку́ті |
| родовий | ку́того | ку́тої | ку́того | ку́тих |
| давальний | ку́тому | ку́тій | ку́тому | ку́тим |
| знахідний | ку́тий, ку́того | ку́ту | ку́те | ку́ті, ку́тих |
| орудний | ку́тим | ку́тою | ку́тим | ку́тими |
| місцевий | на/у ку́тому, ку́тім | на/у ку́тій | на/у ку́тому, ку́тім | на/у ку́тих |
| [діал.] | ||||