| кільцюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | кільцюва́тий | кільцюва́та | кільцюва́те | кільцюва́ті |
| родовий | кільцюва́того | кільцюва́тої | кільцюва́того | кільцюва́тих |
| давальний | кільцюва́тому | кільцюва́тій | кільцюва́тому | кільцюва́тим |
| знахідний | кільцюва́того, кільцюва́тий | кільцюва́ту | кільцюва́те | кільцюва́тих, кільцюва́ті |
| орудний | кільцюва́тим | кільцюва́тою | кільцюва́тим | кільцюва́тими |
| місцевий | на/у кільцюва́тому, кільцюва́тім | на/у кільцюва́тій | на/у кільцюва́тому, кільцюва́тім | на/у кільцюва́тих |