| | |
| кінча́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кінча́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кінча́ймо |
| 2 особа | кінча́й | кінча́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кінча́тиму | кінча́тимемо, кінча́тимем |
| 2 особа | кінча́тимеш | кінча́тимете |
| 3 особа | кінча́тиме | кінча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кінча́ю | кінча́ємо, кінча́єм |
| 2 особа | кінча́єш | кінча́єте |
| 3 особа | кінча́є | кінча́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кінча́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кінча́в | кінча́ли |
| жін. р. | кінча́ла |
| сер. р. | кінча́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кінча́вши |
