| легітимізо́ваний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | легітимізо́ваний | легітимізо́вана | легітимізо́ване | легітимізо́вані |
| родовий | легітимізо́ваного | легітимізо́ваної | легітимізо́ваного | легітимізо́ваних |
| давальний | легітимізо́ваному | легітимізо́ваній | легітимізо́ваному | легітимізо́ваним |
| знахідний | легітимізо́ваний | легітимізо́вану | легітимізо́ване | легітимізо́вані |
| орудний | легітимізо́ваним | легітимізо́ваною | легітимізо́ваним | легітимізо́ваними |
| місцевий | на/у легітимізо́ваному, легітимізо́ванім | на/у легітимізо́ваній | на/у легітимізо́ваному, легітимізо́ванім | на/у легітимізо́ваних |