| | |
| легітимізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | легітимізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | легітимізу́ймо |
| 2 особа | легітимізу́й | легітимізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | легітимізува́тиму | легітимізува́тимемо, легітимізува́тимем |
| 2 особа | легітимізува́тимеш | легітимізува́тимете |
| 3 особа | легітимізува́тиме | легітимізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | легітимізу́ю | легітимізу́ємо, легітимізу́єм |
| 2 особа | легітимізу́єш | легітимізу́єте |
| 3 особа | легітимізу́є | легітимізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| легітимізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | легітимізува́в | легітимізува́ли |
| жін. р. | легітимізува́ла |
| сер. р. | легітимізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| легітимізо́ваний |
| Безособова форма |
| легітимізо́вано |
| Дієприслівник |
| легітимізува́вши |
