| | |
| лжесві́дчити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лжесві́дчити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лжесві́дчмо, лжесві́дчімо |
| 2 особа | лжесві́дч, лжесві́дчи | лжесві́дчте, лжесві́дчіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лжесві́дчитиму | лжесві́дчитимемо, лжесві́дчитимем |
| 2 особа | лжесві́дчитимеш | лжесві́дчитимете |
| 3 особа | лжесві́дчитиме | лжесві́дчитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лжесві́дчу | лжесві́дчимо, лжесві́дчим |
| 2 особа | лжесві́дчиш | лжесві́дчите |
| 3 особа | лжесві́дчить | лжесві́дчать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лжесві́дчачи* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лжесві́дчив | лжесві́дчили |
| жін. р. | лжесві́дчила |
| сер. р. | лжесві́дчило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лжесві́дчивши |
