| | |
| лонгува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лонгува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лонгу́ймо |
| 2 особа | лонгу́й | лонгу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лонгува́тиму | лонгува́тимемо, лонгува́тимем |
| 2 особа | лонгува́тимеш | лонгува́тимете |
| 3 особа | лонгува́тиме | лонгува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | лонгу́ю | лонгу́ємо, лонгу́єм |
| 2 особа | лонгу́єш | лонгу́єте |
| 3 особа | лонгу́є | лонгу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лонгу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лонгува́в | лонгува́ли |
| жін. р. | лонгува́ла |
| сер. р. | лонгува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| лонго́ваний |
| Безособова форма |
| лонго́вано |
| Дієприслівник |
| лонгува́вши |
