| | |
| лото́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лото́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лото́чмо |
| 2 особа | лото́ч | лото́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лото́читиму | лото́читимемо, лото́читимем |
| 2 особа | лото́читимеш | лото́читимете |
| 3 особа | лото́читиме | лото́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лото́чу | лото́чимо, лото́чим |
| 2 особа | лото́чиш | лото́чите |
| 3 особа | лото́чить | лото́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лото́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лото́чив | лото́чили |
| жін. р. | лото́чила |
| сер. р. | лото́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лото́чивши |
