| | |
| лічи́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (визначати кількість) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | лічи́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лічі́мо, лічі́м |
| 2 особа | лічи́ | лічі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лічи́тиму | лічи́тимемо, лічи́тимем |
| 2 особа | лічи́тимеш | лічи́тимете |
| 3 особа | лічи́тиме | лічи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лічу́ | лі́чимо, лі́чим |
| 2 особа | лі́чиш | лі́чите |
| 3 особа | лі́чить | лі́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| лі́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лічи́в | лічи́ли |
| жін. р. | лічи́ла |
| сер. р. | лічи́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лічи́вши |
