| мандрі́вни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | мандрі́вни́й | мандрі́вна́ | мандрі́вне́ | мандрі́вні́ |
| родовий | мандрі́вно́го | мандрі́вно́ї | мандрі́вно́го | мандрі́вни́х |
| давальний | мандрі́вно́му | мандрі́вні́й | мандрі́вно́му | мандрі́вни́м |
| знахідний | мандрі́вни́й, мандрі́вно́го | мандрі́вну́ | мандрі́вне́ | мандрі́вні́, мандрі́вни́х |
| орудний | мандрі́вни́м | мандрі́вно́ю | мандрі́вни́м | мандрі́вни́ми |
| місцевий | на/у мандрі́вно́му, мандрі́вні́м | на/у мандрі́вні́й | на/у мандрі́вно́му, мандрі́вні́м | на/у мандрі́вни́х |