маню́нький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | маню́нький | маню́нька | маню́ньке | маню́нькі |
родовий | маню́нького | маню́нької | маню́нького | маню́ньких |
давальний | маню́нькому | маню́нькій | маню́нькому | маню́ньким |
знахідний | маню́нький, маню́нького | маню́ньку | маню́ньке | маню́нькі, маню́ньких |
орудний | маню́ньким | маню́нькою | маню́ньким | маню́нькими |
місцевий | на/у маню́нькому, маню́нькім | на/у маню́нькій | на/у маню́нькому, маню́нькім | на/у маню́ньких |
[пестл.] |