| | |
| моро́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | моро́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | моро́чмо |
| 2 особа | моро́ч | моро́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | моро́читиму | моро́читимемо, моро́читимем |
| 2 особа | моро́читимеш | моро́читимете |
| 3 особа | моро́читиме | моро́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | моро́чу | моро́чимо, моро́чим |
| 2 особа | моро́чиш | моро́чите |
| 3 особа | моро́чить | моро́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| моро́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | моро́чив | моро́чили |
| жін. р. | моро́чила |
| сер. р. | моро́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| моро́чивши |
