| мо́чений – дієприкметник | ||||
| (від: мочи”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | мо́чений | мо́чена | мо́чене | мо́чені |
| родовий | мо́ченого | мо́ченої | мо́ченого | мо́чених |
| давальний | мо́ченому | мо́ченій | мо́ченому | мо́ченим |
| знахідний | мо́чений | мо́чену | мо́чене | мо́чені |
| орудний | мо́ченим | мо́ченою | мо́ченим | мо́ченими |
| місцевий | на/у мо́ченому, мо́ченім | на/у мо́ченій | на/у мо́ченому, мо́ченім | на/у мо́чених |