| | |
| мурли́кати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (муркотіти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | мурли́кати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | мурли́каймо, мурли́чмо |
| 2 особа | мурли́кай, мурли́ч | мурли́кайте, мурли́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | мурли́катиму | мурли́катимемо, мурли́катимем |
| 2 особа | мурли́катимеш | мурли́катимете |
| 3 особа | мурли́катиме | мурли́катимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | мурли́каю, мурли́чу | мурли́каємо, мурли́каєм, мурли́чемо, мурли́чем |
| 2 особа | мурли́каєш, мурли́чеш | мурли́каєте, мурли́чете |
| 3 особа | мурли́кає, мурли́че | мурли́кають, мурли́чуть |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| мурли́каючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | мурли́кав | мурли́кали |
| жін. р. | мурли́кала |
| сер. р. | мурли́кало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| мурли́кавши |
