| муру́гий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | муру́гий | муру́га | муру́ге | муру́гі |
| родовий | муру́гого | муру́гої | муру́гого | муру́гих |
| давальний | муру́гому | муру́гій | муру́гому | муру́гим |
| знахідний | муру́гий, муру́гого | муру́гу | муру́ге | муру́гі, муру́гих |
| орудний | муру́гим | муру́гою | муру́гим | муру́гими |
| місцевий | на/у муру́гому, муру́гім | на/у муру́гій | на/у муру́гому, муру́гім | на/у муру́гих |
| [розм.] | ||||