м’я́зевий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | м’я́зевий | м’я́зева | м’я́зеве | м’я́зеві |
родовий | м’я́зевого | м’я́зевої | м’я́зевого | м’я́зевих |
давальний | м’я́зевому | м’я́зевій | м’я́зевому | м’я́зевим |
знахідний | м’я́зевий, м’я́зевого | м’я́зеву | м’я́зеве | м’я́зеві, м’я́зевих |
орудний | м’я́зевим | м’я́зевою | м’я́зевим | м’я́зевими |
місцевий | на/у м’я́зевому, м’я́зевім | на/у м’я́зевій | на/у м’я́зевому, м’я́зевім | на/у м’я́зевих |