| м’язува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | м’язува́тий | м’язува́та | м’язува́те | м’язува́ті |
| родовий | м’язува́того | м’язува́тої | м’язува́того | м’язува́тих |
| давальний | м’язува́тому | м’язува́тій | м’язува́тому | м’язува́тим |
| знахідний | м’язува́тий | м’язува́ту | м’язува́те | м’язува́ті |
| орудний | м’язува́тим | м’язува́тою | м’язува́тим | м’язува́тими |
| місцевий | на/у м’язува́тому, м’язува́тім | на/у м’язува́тій | на/у м’язува́тому, м’язува́тім | на/у м’язува́тих |