| мізкува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | мізкува́тий | мізкува́та | мізкува́те | мізкува́ті |
| родовий | мізкува́того | мізкува́тої | мізкува́того | мізкува́тих |
| давальний | мізкува́тому | мізкува́тій | мізкува́тому | мізкува́тим |
| знахідний | мізкува́тий, мізкува́того | мізкува́ту | мізкува́те | мізкува́ті, мізкува́тих |
| орудний | мізкува́тим | мізкува́тою | мізкува́тим | мізкува́тими |
| місцевий | на/у мізкува́тому, мізкува́тім | на/у мізкува́тій | на/у мізкува́тому, мізкува́тім | на/у мізкува́тих |
| [розм.] | ||||