| набро́їти – дієслово доконаного виду | ||
| (накоїти; нашкодити) | ||
| Інфінітив | набро́їти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набро́ймо | |
| 2 особа | набро́й | набро́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набро́ю | набро́їмо, набро́їм |
| 2 особа | набро́їш | набро́їте |
| 3 особа | набро́їть | набро́ять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | набро́їв | набро́їли |
| жін.р. | набро́їла | |
| сер.р. | набро́їло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| набро́єний | ||
| Безособова форма | ||
| набро́єно | ||
| Дієприслівник | ||
| набро́ївши | ||