| набундю́читися – дієслово доконаного виду | ||
| (надуватися, розпускати крила; набувати войовничого вигляду) | ||
| Інфінітив | набундю́читися, набундю́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | набундю́чмося, набундю́чмось | |
| 2 особа | набундю́чся | набундю́чтеся, набундю́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | набундю́чуся, набундю́чусь | набундю́чимося, набундю́чимось, набундю́чимся |
| 2 особа | набундю́чишся | набундю́читеся, набундю́читесь |
| 3 особа | набундю́читься | набундю́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | набундю́чився, набундю́чивсь | набундю́чилися, набундю́чились |
| жін.р. | набундю́чилася, набундю́чилась | |
| сер.р. | набундю́чилося, набундю́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| набундю́чившись | ||