| наваля́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (валяючи, виготовити в якій-небудь кількості) | ||
| Інфінітив | наваля́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наваля́ймо | |
| 2 особа | наваля́й | наваля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наваля́ю | наваля́ємо, наваля́єм |
| 2 особа | наваля́єш | наваля́єте |
| 3 особа | наваля́є | наваля́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наваля́в | наваля́ли |
| жін.р. | наваля́ла | |
| сер.р. | наваля́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нава́ляний | ||
| Безособова форма | ||
| нава́ляно | ||
| Дієприслівник | ||
| наваля́вши | ||