| | |
| на́глити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (квапити; виявляти нахабство – розм.) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | на́глити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | на́глімо, на́глім |
| 2 особа | на́гли | на́гліть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | на́глитиму | на́глитимемо, на́глитимем |
| 2 особа | на́глитимеш | на́глитимете |
| 3 особа | на́глитиме | на́глитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | на́глю | на́глимо, на́глим |
| 2 особа | на́глиш | на́глите |
| 3 особа | на́глить | на́глять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| на́глячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | на́глив | на́глили |
| жін. р. | на́глила |
| сер. р. | на́глило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| на́гливши |
