| | |
| надро́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | надро́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | надро́чуймо |
| 2 особа | надро́чуй | надро́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надро́чуватиму | надро́чуватимемо, надро́чуватимем |
| 2 особа | надро́чуватимеш | надро́чуватимете |
| 3 особа | надро́чуватиме | надро́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надро́чую | надро́чуємо, надро́чуєм |
| 2 особа | надро́чуєш | надро́чуєте |
| 3 особа | надро́чує | надро́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| надро́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | надро́чував | надро́чували |
| жін. р. | надро́чувала |
| сер. р. | надро́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| надро́чувавши |
