| наку́рювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (заповнювати повітря тютюновим димом; приготовляти у якійсь кількості) | ||
| Інфінітив | наку́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наку́рюймо | |
| 2 особа | наку́рюй | наку́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наку́рюватиму | наку́рюватимемо, наку́рюватимем |
| 2 особа | наку́рюватимеш | наку́рюватимете |
| 3 особа | наку́рюватиме | наку́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наку́рюю | наку́рюємо, наку́рюєм |
| 2 особа | наку́рюєш | наку́рюєте |
| 3 особа | наку́рює | наку́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| наку́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | наку́рював | наку́рювали |
| жін. р. | наку́рювала | |
| сер. р. | наку́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наку́рювавши | ||