| | |
| наку́рювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (заповнювати повітря тютюновим димом; приготовляти у якійсь кількості) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | наку́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | наку́рюймо |
| 2 особа | наку́рюй | наку́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наку́рюватиму | наку́рюватимемо, наку́рюватимем |
| 2 особа | наку́рюватимеш | наку́рюватимете |
| 3 особа | наку́рюватиме | наку́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наку́рюю | наку́рюємо, наку́рюєм |
| 2 особа | наку́рюєш | наку́рюєте |
| 3 особа | наку́рює | наку́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| наку́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | наку́рював | наку́рювали |
| жін. р. | наку́рювала |
| сер. р. | наку́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| наку́рювавши |
