| намета́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (зшити) | ||
| Інфінітив | намета́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намета́ймо | |
| 2 особа | намета́й | намета́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намета́ю | намета́ємо, намета́єм |
| 2 особа | намета́єш | намета́єте |
| 3 особа | намета́є | намета́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | намета́в | намета́ли |
| жін.р. | намета́ла | |
| сер.р. | намета́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наме́таний | ||
| Безособова форма | ||
| наме́тано | ||
| Дієприслівник | ||
| намета́вши | ||