| | |
| наряди́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (одягнутися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | наряди́тися, наряди́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | наряді́мося, наряді́мось, наряді́мся |
| 2 особа | наряди́ся, наряди́сь | наряді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наряджу́ся, наряджу́сь | наря́димося, наря́димось, наря́димся |
| 2 особа | наря́дишся | наря́дитеся, наря́дитесь |
| 3 особа | наря́диться | наря́дяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | наряди́вся, наряди́всь | наряди́лися, наряди́лись |
| жін.р. | наряди́лася, наряди́лась |
| сер.р. | наряди́лося, наряди́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| наряди́вшись |
