| насади́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (посадити в певній кількості; насильно впровадити) | ||
| Інфінітив | насади́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | насаді́мо, насаді́м | |
| 2 особа | насади́ | насаді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | насаджу́ | наса́димо, наса́дим |
| 2 особа | наса́диш | наса́дите |
| 3 особа | наса́дить | наса́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | насади́в | насади́ли |
| жін.р. | насади́ла | |
| сер.р. | насади́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наса́джений | ||
| Безособова форма | ||
| наса́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| насади́вши | ||