| насо́вуватися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (накладатися у якійсь кількості) | ||
| Інфінітив | насо́вуватися, насо́вуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | насо́вуватиметься | насо́вуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | насо́вується | насо́вуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| насо́вуючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | насо́вувався, насо́вувавсь | насо́вувалися, насо́вувались |
| жін. р. | насо́вувалася, насо́вувалась | |
| сер. р. | насо́вувалося, насо́вувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| насо́вувавшись | ||