| настанови́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (поставити якусь кількість; наблизити; призначити) | ||
| Інфінітив | настанови́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | настанові́мо, настанові́м | |
| 2 особа | настанови́ | настанові́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | настановлю́ | настано́вимо, настано́вим |
| 2 особа | настано́виш | настано́вите |
| 3 особа | настано́вить | настано́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | настанови́в | настанови́ли |
| жін.р. | настанови́ла | |
| сер.р. | настанови́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| настано́влений | ||
| Безособова форма | ||
| настано́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| настанови́вши | ||