| | |
| нау́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нау́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нау́чуймо |
| 2 особа | нау́чуй | нау́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нау́чуватиму | нау́чуватимемо, нау́чуватимем |
| 2 особа | нау́чуватимеш | нау́чуватимете |
| 3 особа | нау́чуватиме | нау́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нау́чую | нау́чуємо, нау́чуєм |
| 2 особа | нау́чуєш | нау́чуєте |
| 3 особа | нау́чує | нау́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| нау́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нау́чував | нау́чували |
| жін. р. | нау́чувала |
| сер. р. | нау́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нау́чувавши |
