| нафа́брюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | нафа́брюватися, нафа́брюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нафа́брюймося, нафа́брюймось | |
| 2 особа | нафа́брюйся, нафа́брюйсь | нафа́брюйтеся, нафа́брюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нафа́брюватимуся, нафа́брюватимусь | нафа́брюватимемося, нафа́брюватимемось, нафа́брюватимемся |
| 2 особа | нафа́брюватимешся | нафа́брюватиметеся, нафа́брюватиметесь |
| 3 особа | нафа́брюватиметься | нафа́брюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нафа́брююся, нафа́брююсь | нафа́брюємося, нафа́брюємось, нафа́брюємся |
| 2 особа | нафа́брюєшся | нафа́брюєтеся, нафа́брюєтесь |
| 3 особа | нафа́брюється | нафа́брюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нафа́брюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нафа́брювався, нафа́брювавсь | нафа́брювалися, нафа́брювались |
| жін. р. | нафа́брювалася, нафа́брювалась | |
| сер. р. | нафа́брювалося, нафа́брювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нафа́брювавшись | ||