| начи́таний1 – дієприкметник | ||||
| (від: начита”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | начи́таний | начи́тана | начи́тане | начи́тані |
| родовий | начи́таного | начи́таної | начи́таного | начи́таних |
| давальний | начи́таному | начи́таній | начи́таному | начи́таним |
| знахідний | начи́таний, начи́таного | начи́тану | начи́тане | начи́тані, начи́таних |
| орудний | начи́таним | начи́таною | начи́таним | начи́таними |
| місцевий | на/у начи́таному, начи́танім | на/у начи́таній | на/у начи́таному, начи́танім | на/у начи́таних |