недоре́чний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | недоре́чний | недоре́чна | недоре́чне | недоре́чні |
родовий | недоре́чного | недоре́чної | недоре́чного | недоре́чних |
давальний | недоре́чному | недоре́чній | недоре́чному | недоре́чним |
знахідний | недоре́чний, недоре́чного | недоре́чну | недоре́чне | недоре́чні, недоре́чних |
орудний | недоре́чним | недоре́чною | недоре́чним | недоре́чними |
місцевий | на/у недоре́чному, недоре́чнім | на/у недоре́чній | на/у недоре́чному, недоре́чнім | на/у недоре́чних |