нерозлу́чний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | нерозлу́чний | нерозлу́чна | нерозлу́чне | нерозлу́чні |
родовий | нерозлу́чного | нерозлу́чної | нерозлу́чного | нерозлу́чних |
давальний | нерозлу́чному | нерозлу́чній | нерозлу́чному | нерозлу́чним |
знахідний | нерозлу́чний, нерозлу́чного | нерозлу́чну | нерозлу́чне | нерозлу́чні, нерозлу́чних |
орудний | нерозлу́чним | нерозлу́чною | нерозлу́чним | нерозлу́чними |
місцевий | на/у нерозлу́чному, нерозлу́чнім | на/у нерозлу́чній | на/у нерозлу́чному, нерозлу́чнім | на/у нерозлу́чних |