| | | | |
| німецькомо́вний – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | німецькомо́вний | німецькомо́вна | німецькомо́вне | німецькомо́вні |
| родовий | німецькомо́вного | німецькомо́вної | німецькомо́вного | німецькомо́вних |
| давальний | німецькомо́вному | німецькомо́вній | німецькомо́вному | німецькомо́вним |
| знахідний | німецькомо́вного, німецькомо́вний | німецькомо́вну | німецькомо́вне | німецькомо́вних, німецькомо́вні |
| орудний | німецькомо́вним | німецькомо́вною | німецькомо́вним | німецькомо́вними |
| місцевий | на/у німецькомо́вному, німецькомо́внім | на/у німецькомо́вній | на/у німецькомо́вному, німецькомо́внім | на/у німецькомо́вних |
